Ти згориш ладаном

Чому  я  раптом  подумала,  
що  ти  можеш  пахнути  ладаном?
Й  чому  собі  вирішила,  
Що  ти  догориш  разом  з  цією  паличкою?

Я  йду  темною  вулицею
і  все  ще  тобі  посміхаюся,
а  в  моєму  волоссі  
досі  запах  твого  Пало  Санто.

Сьогодні  все  закінчилося.
І  я  не  збираюсь  писати  тобі.  
Не  збираюсь  вертатись  у  спогади,  
уявляти  твій  голос  чи  плакати.

Та  спогади  ніяк  не  запалюються.
Я  черкаю  іскрини  на  паливо
та  ця  клята  паличка  ладану  
все  не  запалюється.

Все  згасає  й  згасає…
Чи  це  означає,  
Що  я  ніколи  не  стру  тебе  з  пам’яті?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026109
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2024
автор: Наталі Стриж