Мине, немов жахливий сон,
Війна, що йде у нас,
Узявши в свій страшний полон,
Й настане мирний час,
Який триватиме вже вік,
Бо вже не буде більш
Війни ніякої повік.
Цього всі ми найбільш
І прагнемо в цей час важкий,
Котрий таки прийшов
В наш край із ворогом, який
Лиш смерть у нім знайшов,
Тому що гине у бою.
Боронимо всі ми
Щосили земленьку свою.
Щасливими ж людьми
Ми жити прагнемо на ній
Усе своє життя.
Йдемо ми з ворогами в бій
За світле майбуття,
За волю і свободу теж.
Ще точиться війна
Жахливая у нас, та все ж
Мине навік вона,
Як перемогу в цім бою
Здобудемо, свій край,
Всю рідну земленьку свою,
Що любимо украй,
Душею й серденьком своїм,
Від лютих ворогів
Всіх визволимо. Більше їм
До наших берегів
Не вдасться приплисти повік,
Щоб знов війну почать.
В краю своїм ми будем вік
У мирі поживать.
Євген Ковальчук, 25. 02. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.11.2024
автор: Євген Ковальчук