Вам не розбити моєї фортеці!
Щодня я вливаю у неї метал.
Те сало яке так висіло на боці,
Тепер уже наче кам’яний вал.
Свій храм для душі я будую завзято:
Крізь лінь та спокуси іду до мети.
І хоч перешкод на шляху є багато,
Та завдяки ним можна силу знайти.
Я з вдячністю буду щоранку вставати,
І як би погано мені не було,
Цей шлях благородний буду пам’ятати.
Фортеця стоїть ворогам всім на зло.
Фортеця – це тіло, що дане нам Богом,
Що храмом завжди було для душі.
Не буду відмазуватись я злим роком,
Бо знаю, що це лиш потрібно мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: Wened