[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JzxMWNkIdO8[/youtube]
Розкішна осінь падолистом
Легенько стелить на траву
Опале листя чисте-чисте,
На хвилях гонить по ставу́.
Лиш тихим шурхотом у листі
Вона мені відповіла,
Роси краплиночки сріблисті
З вербових гілок подала.
Приспів:
А я стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Безжально гіркою сльозою
На руки падали мені
Оті краплиночки з росою,
Як виклик розпачу й біді.
Я все надіюсь, що ця осінь
На крилах понесе удаль,
Ключем пташиним в синю просинь
Мою біду, мою печаль.
Приспів:
А я стою попід вербою,
Розмову з осінню веду,
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
Щоби забрала із собою
Мою печаль, мою журбу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026207
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: Ольга Калина