Живемо раз,
а може, й не живем,
вчимося жити і боротися вчимося.
у банку осінь айвову як джем
ховаємо,
щоб смаком зосталося.
Одне життя,
сповите в тихомир,
крадеться втомою
у сни глибокі,
де крізь ліси соснові
ходить дикий звір
і квітнуть
хризантеми жовтоокі.
Лежить як глечик,
репаний на дні.
той сховок,
що обіцяний тобою.
з останнього,
тримається землі..
серед трави,
наповнений водою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: Окрилена