Апогеї гарячої пори

                                     [i]«  Час  –  не  резина...»[/i]
                                                                   Твердження  
                                         І
Третю  осінь  дме  гарячий  вітер,  
а  душа  очікує  тепла...  
та  війна  виснажує  до  тла  
і  здирає  непомірне  мито  –
скільки  крові  випито  й  пролито,
на  землі  імперією  зла...  
........................................  
ні  до  кого  небо  прихилити,  
не  лягає  карта  до  села.  

                                       ІІ
Зомбі  очаровуються  знову  
лицарем  біди  при  булаві
і  його  хаосом  в  голові,
у  якій  щомиті...  все  готове...  
та  не  обнадіюйтесь,  панове,
поки  ще  на  часі,  –  селяві.

Невідомі  азимути  долі
одиноким  воїнам  у  полі.  
А  якщо  судити  по  собі,  
то  не  наші  непомітні  ролі
і  не  покалічені  гастролі
вказують  путі  у  боротьбі.  

Воїни  у  бучі  не  ледачі.  
Бойовою  крицею  меча
ворога  рубають  із  плеча,  
бо  така  пора:  тісна,  гаряча.  
Але  є  надія  на  удачу
не  у  мене,  то...  у  читача.

                                     ІІІ
Хай  усе  збувається  навзаєм,  
поки  серце,  наче,  не  болить,  
сонце  сяє,  радує  блакить,    
і  війни,  неначе,  вже  немає,  
і  жива  душа  іще  бажає  –  
розтягнути  цю  щасливу  мить.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: I.Teрен