Коли їй, тільки сорок п'ять,
Досить славна молодиця,
Ще той час щоби влюбиться,
Та й сусід давно холостяк.
Відвела душу у ванні,
Напахтилась, як троянда,
Розляглася на дивані,
Чом кохання на заваді,
Де ж депресію подіти?
Ох ця осінь сонце світить,
Сумно в хаті, не всидіти,
В коротесенькій спідниці,
Як та пава, до криниці,
Йшла з відерцем крок за кроком,
По стежині, що під листям,
Оступилась ненароком,
Погляд гострий - сяйво блиску.
Чи побачив той Микола,
Що упала, як поліно,
Лежить - жде неначе квола,
Заспівала б солов’їнно,
Як би поруч опинився,
Глянув серце б тріпотіло,
Краще було б одружився,
Щоб вогнем палахкотіло,
Ублажав жіноче тіло,
Ой -ой справді, чує кроки,
Мужня постать нахилилась,
-От біда, от заморока,
Збулось те, що нині снилось.
Ой, Миколко, осінь - біда,
Чом стовбичиш, як той маяк,
Мовить тихо, немов бліда,
Там у хаті, стоїть коньяк,
У торбинці є закуска.
Може сходим по грибочки,
Як торік, тільки ти і я,
У букет збереш листочки,
Душа рветься у небуття,
Ця депресія дістала,
Як позбутися не знати,
У лікарні розказала,
Кажуть треба покохатись.
Он горіх, зовсім голенький,
Не завада любуватись,
Не стерпіть, мені любенький,
Тож пішли гриби збирати.
Лише мить, неначе вітер
В хаті шурхіт, то ж все забрав,
Біля неї, чоло витер,
-Вже цього, давно чекав,
Ледь світало, я виглядав.
***
Ой ти осінь, ой блудниця,
З листопадом, ніби в змові,
Від депресій захисниця,
Шурхіт листя, наче сповідь,
Як же добре, коли двоє,
Є з ким радість розділити.
10.11.2024.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: Ніна Незламна