Ти не питаи , де були ті роки,
Заблудші, молоді, зелені.
Де спали і кого любили залюбки,
А чи барахтались в коханні окриленні.
Ти не питаи- онукам не скажу,
Та и дітям казку цю не треба знати.
Які плетіння фарб були на цім віку.
І чи заблудші мрії зможе ми сховати.
Ти не питаи, адже вже скільки літ
То в полум"ї, то в попелі згораєм.
Стежину ту, що перебіг тои кіт,
Ми в помислах душі запам"ятаєм.
Живіть, кохаитеся, поки ще молоді.
Ще душі ваші трепетні і голі.
Ідіть за мрією у світлі дні,
Ловіть проміння раидужної долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: Надія Тополя