Чи ти відчиниш мені двері? Важливо
уявляти, що принесеш ти.
Або чого не принесеш. Чи що
залишиться у параклаузитироні (1).
Все літо я провів в фантазіях,
як ти підходиш до дверей,
як возишся з замками,
як зрештою являєшся мені
і кажеш: "Заходь, не залишайся
тут. Ніч довга, нескінченна. (2)
Не сплять ніколи в цьому домі."
[i](1) Параклаузитирон - форма любовного вірша, в якому закоханий оплакує двері, які відділяють його від коханої.
(2) "Дуже довга ця ніч безконечна, й не час нам у домі/ Спати." (Гомер, "Одіссея", Пісня 11, 330. Цими словами Алкіной заохочував Одіссея продовжити розповідь про свої мандри[/i]
[b]Luis Alberto de Cuenca PUERTA CERRADA[/b]
¿Me abrirías la puerta? Era importante
pensar qué llevarías puesto entonces.
O qué no llevarías. O si aquello
se quedaría en un paraklausíthyron.
Pasé todo un verano imaginando
cómo te dirigías a la puerta,
cómo manipulabas los cerrojos,
cómo, al fin, te mostrabas a mi vista
y me decías: «Pasa, no te quedes
ahí. La noche es larga, interminable.
En esta casa no se duerme nunca.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2024
автор: Зоя Бідило