Червона заграва на небі
Купається в хмарній облозі.
У сіро-брунатній тій верші,
Що й вирватись з неї не в змозі.
І сіється сутінь крізь сито
Оголених крон величавих.
Під ними з лихвою розлито
Потік золотаво-рудявий.
Листки помережані чинно
Панянкою осінню з вітром.
Дощем, що шумить безневинно,
Вмиваючи впалу палітру.
Тендітних квіток хризантеми,
Що горнуть голівки докупки.
Вони не шукають дилеми,
В підтримці - міцні однодумці.
Травиці пожухлої ворох
Край стежки кривої, що в’ється.
На стеблах підмочує порох,
Від пилу котрий зостається.
Не видно лиш пилу на річці,
Вода пил змиває невпинно.
Те, наче б то - чисто дрібниці,
Та - сутність лишає первинну.
Так, й, впала покрова, зіпрівши,
Дасть фору новому початку.
Весною, живе все, оживши,
Переповниться благодаттю.
11.11.24
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: Валентина Ланевич