Червона заграва

Червона  заграва  на  небі
Купається  в  хмарній  облозі.
У  сіро-брунатній  тій  верші,
Що  й  вирватись  з  неї  не  в  змозі.

І  сіється  сутінь  крізь  сито
Оголених  крон  величавих.
Під  ними  з  лихвою  розлито
Потік  золотаво-рудявий.

Листки  помережані  чинно
Панянкою  осінню  з  вітром.
Дощем,  що  шумить  безневинно,
Вмиваючи  впалу  палітру.

Тендітних  квіток  хризантеми,
Що  горнуть  голівки  докупки.
Вони  не  шукають  дилеми,
В  підтримці  -  міцні  однодумці.

Травиці  пожухлої  ворох
Край  стежки  кривої,  що  в’ється.
На  стеблах  підмочує  порох,
Від  пилу  котрий  зостається.

Не  видно  лиш  пилу  на  річці,
Вода  пил  змиває  невпинно.
Те,  наче  б  то  -  чисто  дрібниці,
Та  -  сутність  лишає  первинну.

Так,  й,  впала  покрова,  зіпрівши,
Дасть  фору  новому  початку.
Весною,  живе  все,  оживши,
Переповниться  благодаттю.

11.11.24
світлина:  Валентина  Ланевич

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: Валентина Ланевич