А ВЖЕ ПІЗНЯ ОСІНЬ

А  життя  коротке  всього,  лиш  мить...
Може  зламатись  ,як  тонка  гілка.
А  листячко  з  дерев  летить  ,  летить...
Від  лютих  зим  мерзне  троянда  квітка.

А  вже  пізня  осінь  ...  і  Листопад...
Журавлі  злетіли  у  вирій  в  політ.
А  завтра  сад  покриє  снігопад...
Скоро  зима...забіліє  ясен  світ.

А  до  весни,  ще  є  так  далеко...
І  не  всі  дочекаються  до  весни.
Від  втоми  в  леті  мліють  лелеки...
Складають  свої  крила  у  вічні  сни.

Зігрій  мене  від  холоду  зими...
І  Сонечком  поміж  хмар  під  горою.
Обійми  ніжно  до  себе  крильми
І  заколиш  безсонні  сни  рукою.

Ти  ,  так  потрібний  мені  у  житті
Без  тебе    від  зим    краса  в'яне,  згорає.
Ти  -  сузір'я  лебедя  у  почутті,
Яке  подихом  зір    мене  оживляє.

М.ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: Чайківчанка