Височіє
гранітна сірість.
Сірість форми, твоя
незрячість, зрячість каменю, яким
з нами Земля тут поставлена, олюднена,
на язичницькі тропи пітьми і світла,
в надвечір’ї, перед
тобою, в небесну прірву.
Втаємничений, сюди доставлений, зі спини
вдарений в серце. Жорнами
моря перемелюваний.
Світлокрилість твоя височіє, вранці,
серед дроку і каменю,
п'ядуном** непримітним.
Чорний, кольору
філактерій***, просто чекав їх,
їх, мо-
литвою з’єднаних.
[i](Зі збірки "Троянда - Ніхто")
* Le menhir (фр. менгір) – найпростіша культова споруда у вигляді обробленого людиною дикого каменю, у якого вертикальний розмір значно більший за горизонтальний. Вік 2 – 3 тис. років. Пауль Целан з дружиною провели літо у 1960 і 1961 роках у Бретані. Ймовірно, описано менгір Керлоас (Горбань), на спині якого добре видно впадину ніби від удару.
** П'ядун - невеликий метелик — шкідник дерев, гусінь якого пересувається, вигинаючи середню частину тіла вгору, наче міряє простір п'ядями.
*** Філактерії – дві шкіряні коробочки, в яких іудеї зберігають написані на пергаменті молитви і висловлювання з Тори. Їх підв'язують під час ранкової молитви до лоба і до лівої руки.[/i]
Paul Celan Le menhir
Wachsendes
Steingrau.
Graugestalt, augen-
loser du, Steinblick, mit dem uns
die Erde hervortrat, menschlich,
auf Dunkel-, auf Weissheidewegen,
abends, vor
dir, Himmelsschlucht.
Verkebstes, hierhergekarrt, sank
über den Herzrücken weg. Meer-
mühle mahlte.
Hellflüglig hingst du, früh,
zwischen Ginster und Stein,
kleine Phaläne.
Scwarz, phylakterien-
farben, so wart ihr,
ihr mit-
betenden Schoten.
[i]in Die Niemandrose, 1963[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: Зоя Бідило