Десять днів на маминих очах
Гвалтували дівчинку русяву.
Десять днів на маминих очах
Нелюди дитину добивали.
Сили в матері вже не було
І звати не могла на допомогу.
І гнів пекельнии падав на чоло,
Де прокладав до вічного дорогу.
А оченята ті блакитно-голубі
У німоті дивились у куточок.
А орк стояв у черзі на крові.
І не згадав своїх любимих дочок.
Держали п"ятеро сердечко материнське,
Щоб з доньчиним зустрітись не змогло.
Лице в німоті стало землянисте,
Боялось сонце глянути в вікно.
Не видержала зникла, попрощалась з світом,
Туманом розстелилась на землі.
Дитячии сміх рознісся з буиним вітром,
Не було сліз, лиш скиглили жалі.
Зерно не зіиде, якби не ростили;
Немає материнького тепла.
Навіки нелюди в житті похоронили,
Ту усмішку, яка була жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: Надія Тополя