Вдалині за селом до річки бурштиновий лісок,
В нім смарагдовий клин.
Восени на човнах затемно –
Листопад, ой згубив золоте весло.
Ген сосна зодягла коралі,
І вінок із опалів їй так до лиця.
Задивилась у плесо, а далі…
Сніжно лебеді білі пили воду з лиця.
Та стежина все в’ється ,серце радісно б’ється,
Волю небо блакиті дає.
Так щодень преливно, тихо, вітряно, зливно:
Сива сірість сьогодні ллє.
Та надія моя на віру, на жадану весняну мрію:
Диво станеться, диво є!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: fialka@