У просторі віків несеться людство,
у просторі планет, зірок, світів,
у просторі світанків, як намисто
що прикрашають наш загальний дім,
у просторі думок хвиль та бездум’я,
аби не в просторі відвертого безглуздя.
[b]Позолота времени[/b]
[i]Вся позолота времени случайна
и птиц полёт её вдруг струсит тайну.[/i]
Есть вдохновения мотив, есть путь людей,
есть суть души, что будущее видит.
Есть уходящий безвозвратно день
и Бесконечность, что его предвидит.
Есть муза осени мудростью золота,
вечность её не облетает, как листва.
(вдома, в 30-ти км від Києва) осінь 2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026323
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: Натали Вадис