[b][i](Притча)
Коня припняли в полі до стовпа.
Прийшов диявол й відв'язав тварину
Проїхатись хотів... а чи була
Якась іще на те в нього причина...
Тож кінь збрикнув, понісся у поля,
Топтав і виривав з землі посіви,
Чорніла за конем сира земля
І плакав селянин, бо гине діло.
Схопив рушницю й вбив того коня...
Хазяїн теж схопив свою гвинтівку
У селянина вистрілив здаля
І точно влучив. Впав той на долівку.
Те бачила дружина селюка
Заряд Хазяїну вліпила в очі
Так, ця історія зовсім гірка,
Що було далі кажу неохоче...
В ту мить синок хазяїна прибіг
Схопив з землі заряжену гвинтівку
І жінку просто в злості вбити зміг
У райський сад їй виписав путівку
Рідня загиблих бідних селюків
Прибула дуже швидко на розправу
Конюшня, старий млин і дім згорів
Синка знайшли аж біля ставу...
Диявола спитав зчорнілий люд:
"Навіщо ти почав це темне діло?
Чого ти влаштував пекельний суд?
Чи покатався може так невміло?
"Поганого нічого не робив!" -
Диявол заявив. Всміхнувсь лукаво, -
"Я усього лише коня звільнив,
Далі - то вже ваших рук ця справа..."
У притчі тут мораль таки проста:
Диявол творить звичні прості речі
А зло давно у душі нам вроста
Відповідальністю ляга на плечі
Тож думай перш ніж щось не те зробить,
Або сказати щось таки не певно
Диявол грається, і він не спить
Не спокушай його даремно...
11.11.2024
[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2024
автор: AKM