Поглянь на мене, осене, поглянь,
Накинь на плечі райдужну вуаль,
Що створена з осінньої краси,
Натомість ти, що хочеш попроси.
Я буду красуватися у ній
І зникнуть думи щемні та сумні,
Мереживо сплітатиму з листків,
Лиш янгол у природі так умів.
Красуня - скажуть, фея неземна,
Бо чарувати так могла вона,
А я скажу: що це моя земля
Де дихає краса, а з нею я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026349
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик