У місті дощ…Квітчасті парасолі
Розбавить хочуть сірі кольори.
У пригорщі, підставивши долоні,
Ловлю краплини, що летять з гори.
Осінній дощ…Його холодні сльози
Повільно котяться униз по склу.
Десь забарилися гучнії грози
І в схованці чекають на весну.
Вже сіла поруч ніч на підвіконні,
Щоб слухати, чи крапель шум не вщух…
Мені ворожить по сухій долоні
Під магію осіннього дощу.
І ця тривала монотонна пісня,
Мов колискова, схилює на сон.
Сумний мотив…Година тиха, пізня…
Цей дощ з душею плаче в унісон.
Тетяна Котельнік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.11.2024
автор: Покровчанка