Німі, на панщині, посіяли прокляття,
Онуки підуть в прийми, в батраки.
Заклали душі в борг, собі в росп'яття,
За кров дітей зкуповуєм цвяхи.
Не знало небо третій рік споко́ю,
Не припиняло чорну круговерть.
Струмки із крові вже тікуть РІКОЮ,
Північні хмари й досі сіють смерть.
Дніпро реве та стогнуть не пороги,-
Розбиті греблі, спалені поля.
Затемнення. Між зір- перестороги,
Волхви не знайдуть, де лежить Маля.
А Ірод знає, терпкий присмак влади,
І нишпорять в полях його жнеці.
Вже третій рік набати й канонади
Співають тризну правлячій "руці".
Кого знайдуть, того під корінь, з косять,
Китайським дроном, вправною рукою.
Сидить Мамай і милостиню просить...
Не знало небо...
Третій рік...
Споко́ю...
12.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2024
автор: Ales