З неугомонної річки…

Небо  відкрило  кишені,
Раннє  розтануло  мливо.
Сонце  розтулює  жмені,
Промені  скачуть  грайливо
На  бурунах  невисоких
Неугомонної  річки  -
Сяйва  не  зміряти  оком!
Свіжі  повітря  потічки
М'яко  течуть  у  легені,
В  душі  несуть  насолоду  -
Осінню  ми  полонені.
Хвилі  пролистують  воду,
Берегом  здавна  натхненні,
Шлють  нам  чуття  сокровенні
У  нагороду.                                                                      

P.S.  Авторська  світлина.  12.10.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2024
автор: Lana P.