[i]Розбий, поки дозволено...
[/i]
Розбий мене люттю в обрамленні сивої ночі,
Розбий мою правду в тумані живого вікна.
Опала надія заляже глибинами в очі,
Мов лита часовня, де стихла подія сукна...
Чекай, коли вийду на палубу ніжного льоду,
Зігріюсь довірою лунної небо-води.
Ти станеш кричати, щоб знищити сяйво польоту,..
Та я не почую... Шукати, щоб тільки знайти...
Ти вхопиш за руку і поглядом зміниш овали!..
Тугою спокою змінно і ласо війне.
Я ж незворушно і міряно висунусь далі,
Аби захистити, що БУДЕ і те, що вже Є...
31.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Сара Ґоллард