[i]У холоді наодинці...
[/i]
Я чую ніким не побачені в мареві хвилі,
Знаю тенета, що їх приручили міста.
Ніжно змовкаю у відповідь кинутій милі,
Змінюю правду, хоч нею сезонно й була.
Дихаю спокоєм, наче не знала рутини,
Багряністю осені списую чисті мости.
Якби я літала, то знала б забуті вершини,
Якби ж я літала... і знала засніжені [i]ТИ[/i]...
Ки́даю зими, аби надолужити спрагу,
Міряю вічність, аби пробудити вогонь.
І кожної ночі зриваю з обличчя відвагу,
Аби заховатись... у тіло замерзлих долонь...
05.11.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Сара Ґоллард