Хтось прибере за мене зі столу,
Хтось заміте й що звалилось додолу,
Виведе песика в двір на травичку,
Хтось заспокоїть маленьку сестричку.
Щось приготує нам всім на обід,
Сніг розгребе, що лежить у воріт,
Вже он біжить радо до магазину,
Я ж своє крісло так легко не кину.
Буду сидіти, та гризти поп-корн,
Бездумно втупившись у телефон.
Тільки би Хтось на мене не зважав,
Все, що потрібно, давав й годував.
Тільки от щось останніми днями,
Наснилися сни, де змінились ролями,
В них Я про Хтося уважно подбаю,
Й усі свої справи також не минаю.
Враз я, прокинувшись, все зрозумів,
Я – тепер Хтось, мозок мій прояснів!
Сили я маю добро в світ нести,
Наснажити всьому навколо цвісти.
Якщо зволікати, то лінь вийде боком,
Дбайливо у справах, іду крок за кроком,
Кожнісінькій справі увагу додам,
Хтось – той хто творить! - я так скажу вам:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Таня ШерепКо