А осінь тривожить війною,
Щоденно ракети літають.
Життя йде своєю ходою,
А наш дух орки не зламають.
І ми пліч, о пліч разом йдемо,
Пожинаємо війни плоди.
Божу любов ми віднайдемо
Ми не зменшим своєї ходи.
Наш Кривий Ріг зазнав руйнування,
Ракета вчинила убивчу суть.
Мирні люди пізнали страждання,
Але й далі продовжують свій путь.
Дух наших людей не зламати,
Що міцні, як Криворізька сталь.
До свободи ламають грати,
Така наша одвічна мораль.
Знаю, друже твою звитягу,
Відважно крокуєш до мети.
І ти даєш хлопцям відвагу,
Крокуєш до своєї мети.
Кляті ракети нас не подолають,
Тому, що ми разом крокуємо.
А недолугі сором пізнають,
В сірі мішки їх запакуємо.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Віктор Варварич