Літак пролітає немов би минає вічність.
Фасади домів розвернули на північ дахи.
Ти, здається, смієшся без посмішки на обличчі,
І торкаєшся без руки.
І зникає блакить відкриваючи безвість мови,
І виманюють зорі розширити власне вікно.
Там — осяяні хмари неначе перина любові,
Описали твоє стегно.
13.09.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026456
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Володимир Каразуб