Де ти, юність моя розкута?
Чом же ти не тривала вічно?
Додає часопли́н цикуту
У «Цеку́бу»* тридцятирічну.
Спрагло пив я її раніше,
Нині ж, як сомельє, смакую:
Там отрути стає все більше –
Скоро чисту її ковтну я…
Якщо доля – пройти по кра́ю,
По́ступ ма́ршовий відчеканю.
Що з похміллям робити – знаю,
А зі смертю – раз і в останнє:
Ма́буть, з’явиться Азазелло
У картатім своїм жакеті,
Відкоркує старе «Фале́рно»**
І налляє в бокал поету…
Листопад 2024 року, Київ
* вино, яке пили Понтій Пілат і Афраній
** вино, яким Азазелло отруїв Майстра і Маргариту
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Олександр БУЙ