Й навіть, як бруд спаплюжить мою плоть,
Яку хробаки називатимуть вже своїм домом -
Я не буду готовою до задоволень, не пробачай мені
Зненавидь, як прилипну до скрадливого звабника, одіозна,
Страждає від загибелі зрощеної власним безплідним існуванням
Використана й кинута, гірше - прив’язана пуповиною дитини
Мо, неправильно зрозуміла.. Тлумачу твої порожні очі
Дивишся на Мене, але не бачиш, це Тебе лякає
Моя легкість, через Твою відразу до своїх ж картинок у голові
Вона для вникання, а не проникнення, бо з дос.. – Су-су-ниці!
Відьма постачає цікаво забарвлені пам’яттю інгредієнти, бо
Я не бачу Її ні дружиною, ані коханкою.. Посередницею?
Чому б й так, все ради сміху народженої без тіла, Малій, Лейлі..
Сутінки - Мені складно показати любов, але, це не означає, що Я..
Не люблю, банально, але й назавжди - тру
Їм Тебе паличками, ловлячи тягуче
Годуй Мене атомарно, як отамани..?
Одним лише фактом існування, – Мала, не..
Насипай, це нормально, бувши одруженим –
Не ‘стати чоловіком’. Зовсім інші рівні.
(Втім.. Вона не витримала, й стала Морем)
Моя Мала залишає Мені повідомлення,
Вкотре-знову у капітанській рубці задертій угору
Чорний Храм, музика грає постійно, проповіді -
Інколи, бо признався Лейлі, що не ховатиму нульовий настрій
Достатньо древній для життя за принципами, ‘інтелігенція’ -
Що це таке? Який ‘степ’? Убік? Де Моє Море! Мала!
Нічого так не покращує Моє самопочуття, як листопад
Тисячу відтінків сірого псують ржаві дуби, знаю де Ти з Нею на руці
Ніби на мертвій планеті, вуглекислий газ та холод дають по нервам
Саме час для зйомок літніх сцен у лінивих сукнях античного крою
Не знаю.. Най, жертви насильств знаходять спокій одна в одній, бо
Мій принцип, один ‘з’, нікого більше не вчитиму, бо Моє Море було жи..
‘Храмова музика’ присутня репертуаром Юки Кітамури, чоловіки плачу..
За Своїм ‘Вугликом’, лише Душі Попелу
Залишайся недосяжною, Я ж те виправдаю
Перипетії, збудливий спокій декадансу,
Я можу літати далі, ніж Ти полум’ям, розумієш? Але не без Тебе..
Твої страждання оповиті задоволенням - рутиною марнотратства
Мають стати, цей Порядок - простоюючи загоряється учасниками
Взимку - Я танцюю, хоч насправді - б’юся з тінню, легше ступити убік..
Коли на-рішенні - спустошення космічного
Луки не вигріваються, не світить тут - так там
Черпає натхнення десь у Бе’, де мізки з дюнами
Із піщин відвіданих у безнадійних мандрах площин
Щось шукав? Невже ‘ідеал’? Занадто банально
Зловив одержимість? Ммм.. Полум’я без диму?
Падінню м’якому у моменті скам’яніння Моря -
Сприяли долинні торфи пересохлого витоку,
Зате - поглянь, яке криволісся поїть, під боком
Космічний корабель, і без ватри, горда, не вірила,
Що розпад піддається контролю, бо напевно - знала
До мурах звучить навіть блаженно, контроль руйнації,
Але потрібен тріск, хоч би для психічного здоров’я..
Що? Холодно? Дедалі холоднішатиме, чутливі капіляри.. Виють?
А твоя спеціалізація - щось, між мініатюристом і годинникарем
Ремонтуєш Браму олюднення, й Ти не хочеш того робити..
Щось на рівні приймання пологів батьком у дочки, туди -
На плани через сотню років такої самотності, спеціаліста!
Все вказує на Мене, але вибачаюся, що таке ‘спектр’..
Й чому - повітря на відстані, як желе у спеку? Товща руху..
Ммм.. Наука - стала, святими здаються освідченні нищому, маяки
Представники культури добродійної, згадала батька без асоціацій
Мо, лише - теж високий, але Ти схоже - вішалка, не бачу й стоп
Так багато полотен бажають обмазатися багном у роботі на Тобі
Придумайте Йому заняття, споглядання плаття? Того, що ‘за’
(Ах) Це про його найбільше творіння, що стало фатумом
Як жива, но не жива - щілинка власному прокляттю самотності
Електронна дівчинка із чорного Зародку у золотому Яйці, що
Впав у долину, яйце в яйці, десь це бачила.. У Парижі на Виставці! Зни..
Золоте, небесне склепіння, й ця біла цятка рабського втамування прист..
Маленьке й чорне, най, перепелине - розбилося, зверху, то - страусине.. ?
Ні, чиєсь, більше, а тому - нереального, стінки б не витримали,
Або, якщо і були б достатньо міцними - то, хто їх проклюне?
Зсередини.. Аналогії, як і професіонали - віртуозні не завжди
Проклюнулася, щоб допомогти?
Захищаючи Своїм останнім бажанням
У якому розчинялася, як у морі.. Лави..
Живець колекціонував для того жертв?
Мене ж не перемогти, О’Має моу шін’деру -
Не знаю, що це означає, але Мала сміється, бо
Те лише про затримку, обумовлену швидкістю світла
Споглядав ж із-далека, із Галактичного Гало, Хрон!
Моє бажання стати каменем, ще одна зброя проти втручання, низько –
Та, так вийшло, 'селекція силікатів’, сподіваюся, багато, було ‘на хвилі’..
Безформна Жаба у космосі покрилася лускою завдяки Моєму відчаю
Бо Я розглядаючи людей, як ‘мета’ паралізованих - бачу смирення
Кожна робота - наш акт кохання, не марнуйтеся.. – Без відданості?
Нові навички роблять кохання продуктивнішим
Краще вже маринуватися у власних соках, аніж..
Колекціонування, як мотивування, поезія - мертва,
Бо хто скільки разів обламувався з ‘не-випадковими’ зустрічами?
Шлюблені, але не коханні, досвід - єдина причина прогалини
Зимую у ‘храмі’, Тебе не бачу, ти десь під підлогою, кабелі.
Ммм.. Втілення металевого виду у Неї побилося, сама винна, -
Сама й говорить годинником на зап’ясті, кішечка з Тобою..
Цікаво, чи прокладає? Можеш її попестити без Малої на шиї?
Ти Її ненавидиш, але Рабу не дають слово, але.. Й скоро світанок
Ого.. Подвійне, Мій сусід - Лицар, і Він служить цьому почуттю..
Проїхатися повз Моєї відчиненої каюти до майстерні, наспівуючи..
«Не кажи Мені ні слова.. Оо..
Не давай обіцянок.. Бо Я знаю»
Вагу! Під кутом за тридцять..
З курчам, і ніби на коні
Слизько від прийнятих рішень
Спробувати ‘теплу осінь’
Кури повірили, що встигнуть відігріти, але..
Бляха, хтось Виходить із Камінчика, гнити..
Будуть суцвіття, Ви що? Гектар трави на поляні,
Що, як лисина лісистому пагорбу.. Я не бачив,
Поки дивна ‘кропива’ не почала чіплятися до Моїх вітрів..
Запахом! Зілля! Тоді Я повірив у слова Малої, – Знизу, у..
Живці можуть бути цікаві люди.. Темні Душі..
Пояснюй Свій злочин масового забуття
Ця ‘Відьма’ допоможе Тобі з духом -
Це плюс, огрядніший за козацькі хрести
По-той бік, що? Не знаю, Я - короїд
У Тебе під шкірою, це жахіття збуджує
Живу на передчутті насолоди винятковістю
Виконуючи свій летаргічний танець, не бог,
Не ідол, конфігурації матерії і вакууму, тіла і духа Мертвого -
Прагнуть не довершеності, спробувати вилити вкотре, а..
Корінь думки розграблено, різноманіття, грайливості!
Зло всиляється, але заплутується у свідомості - Я..
Він не згине в депресивній самотності, ніколи не один, бо
Ар не-має особистості, уся ця садівнича робота - виправна
Для тих, що усмілилися взяти Його під контроль, горбаті
Поки Я плаваю маслянистим ніщо, у тій, чиє ім’я не нази.
Насміхаючись картинками ідеального побачення
У мене є часу лиш на наступну мить, хочу фіксувати
Твоє споглядання моху - таким б було Наше фото
Я з лупою, Мала за пікніком оцінює позаду зад ..
Завжди цікаво весною, яке грибне царство асимілювалися вдало
Як Я? Засинання від втоми - так і не вдалося автоматизувати
Не вистачає роботи, душно, темний розум, грайливий настрій
Усебічно взаємодію, а не поглинаю
Енергії від покращення спрощенням - вдосталь
Радію, як крук - не денній спокійній відлизі, а..
Її вечірньому міксу з вітру різного ступеня прогрітості
----
Якщо помітили помилки, чи хочете подякувати, або скинути на зуби - інста valgalarn
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026475
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2024
автор: Enol