Зимові сни рум’янцем на щоці.
Їх не лякає втомлена завія.
Метелиця під вікнами засіє
і ти заснеш із книгою в руці.
Борвій завиє під твоїм вікном,
гілки зашкряботять посеред ночі,
але безсилі духи поторочі
перед зимовим, найсолодшим сном.
І тільки на кущах снігів снопи
підкреслюють цю чарівну казковість,
яку зима дарує та натомість:
далеко ранок, а наразі – спи.
15.11.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2024
автор: Микола Соболь