Нарешті, змоглась досягнути мети
Я штиль... я безкрайнії води...
Без болю та бою, нема суєти
Мене не ламають життеві невзгоди
Вони не ламають, бо я не борюсь
Бо вчора нема, тож немає й нового
Тепер я богам взагалі не молюсь
Бо я десь високо, або нижче нічого
Вже дуже давно не тримаю людей
Немає мого – то й нема що губити
Відпускаючи йду до нових паралель
Бо ніхто не суддя, щоб когось тут судити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026560
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2024
автор: Alena G.