Себе, на жаль, не помічаю.
Пізнавши власних дій ціну,
Навіщо розпочав війну
І що у ній я захищаю?
Себе, на жаль, не помічаю.
Судити інших напоказ
Нескладно. Та не вбити фраз,
Що нас простять. А я прощаю?
Себе, на жаль, не помічаю.
Щоб не казали – пожалів,
Вуста звільнив від зайвих слів,
Що зберігав. Най витрачають.
Себе, на жаль, не помічаю.
Бути найкращим - дивний зиск,
Якщо життя втрачає блиск.
А я в собі його втрачаю.
Себе, на жаль, не помічаю.
Дивись, як запальна душа
Крізь одкровення у віршах,
Питання й відповідь вінчає.
Себе, на жаль, не помічаю.
Найкраща помста – льодяна.
А час все питиме до дна
Дорогу без кінця і краю.
Себе, на жаль, не помічаю.
Любов жива серед золи
І прокидається коли
У серці світло зустрічаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2024
автор: Seth