[b][/b]Людина теж є і н ф о р м а ц і я!?
Адже давно – I(ай)T(ті)-формація.
Та чи бува вона руйнація?
Чи, може, дійсно – інновація
та поступ у собі і в світі,
як креативні – суті миті,
що рухають життя й діяльність
з прадавності – в новую дальність,
ту паралельну віртуальність,
й водночас фізики реальність!?
...З Едему Єви і Адама,
хто відчинили людству браму,
людина тілом не змінилась,
хоч яблуками і живились.
(Тоді було гріхопадіння
через зміяче те видіння,
а згодом нормою вже стало,
отак і людство нам й постало).
Бо є тим Homo Sapiensom,
вона зростала стрімко з часом
Людина вже – інформаційна
та інтернетна і медійна,
у поступі – технологічна,
є унікальна і велична!
Людина має наношанси,
вона прямує в HomoNanSy
Ні – це не робот, він є HomoNanS,
який би в нім не був нанонюанс?
Людина – унікальна і нова,
такі от нині сталися дива!
То зброя – інтелект, душа – не щит,
емоціями серце теж кипить.
Запитує себе: "Хто – Я-буття?"
Науку поєднати як й життя?
Адже у суті якісній своїй:
Серце, Душа і Розум – зоревій.
І компетентність, досвід та знання,
і мудрості дільність, щоб – щодня.
Можливо, HomoNanS – уже маяк,
для Homo Sapiensa – символ-знак?
для Homo Intelectusa – мізки,
щоб з майбуття почути ним дзвінки.
Коли ж людина не будує,
ракетами усе руйнує,
насправді, – то не є людина,
вона є навіть не звірина.
Бо всі прогреси – реакційні,
коли для л ю д с т в а є руйнівні!?
14.11.2024 р. м.Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Зореслав Благомирів