***

Ти  поясниш  хіба  мені  —  звідки
Оці  дивні  уяви  думок?
Припини!  —  Це  висмоктує  мізки,
Даймо  розуму  спокій    за  крок,

Поки  думка,  у  муках  прозріння
Шлях  до  слів  не  знайшовши  в  мені,
Щоб  отримати  з  пекла  спасіння,
Розірве  навпіл  груди  мої.

Промишляти  мистецтвом  у  світі,
Потішати  незрячі  уми  —
Це,  як  бавляться  з  дзеркалом  діти,
Із  безоднею  граємось  ми.

Але  тількі-но  світоч  згасає,
Спрагло  випивши  думку  сповна,
Біля  свічки  метелик  згорає,
Щоб  довіку  палала  вона!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Под Сукно