Запитов щось Йван в Петра,
А той каже:
- Мені тра?!
Ще тобов сє переймати,
Нащо мені тото знати.
Але Йван не відстає
Й таки Петра дістає :
- Ти скажи мені єдно,
Як так сталосє воно,
Що нема корів в селі,
Хрєк не рохкає в дворі,
Гусак не ґелґоче..,
Всьо подерли в клочє!
- Ну, а мені того тра?!
Чує Йван знов від Петра.
- Не хочут, тай не тримают,
Тепер люди вже всьо мают,
Замість слухати тебе
Я піду си в АТеБе
Й куплю си, шо хочу
Й тим сє не морочу.
Провда гроші траба мати,
Аби слину не пускати
З наїдків, напитків
Й не зробити збитків.
Ну, примірОм, вот в ПольщИ
Хочеш вий, а хоч кричи,
Не будеш пацє тримати
І запхают тє за ґрати,
Бо просте місце на гній
Потребує певних дій.
Проект й дозвіл має бути
І влада не хоче чути,
Що пацє єдне,
Возьме тай штрафне.
-Не віриш?!
Вот я знов єдного пана
(мов ферму, корови)
Й прийшло му до ґлови
Два пацєтка мати
Би вуджєнков смакувати.
Ну то мусів сє ховати,
Межи бики свині пхати,
Бо якби то взнали
Враз замельдували.
Дозвіл мов на гній корів,
Але не свинєчий,
А, як маєш ще конє,
Май на гній й конєчий!
Порєдки такі в Європі
Й коли йдем туда
Будут й в нас такі цуда́,
Які діют тамка.
Вже ржавіє клямка,
В стайни пусто, тихо..,
Се добре? Чи лихо?
-Ну, а мені того тра?!
До худоби йти пора!
13.11.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Олекса Терен