В ліс стежина… хліба в полі,
Душа тішиться, на волі,
Привітає мене сонце,
Я ж тепло візьму в долонці,
Світлий ранок зустрічаю.
Тече річка при долині,
Чую звуки лебедині,
Пара ніжиться. Водиця,
Веселково скрізь іскриться,
Розмовля… ніби зі мною.
З лісу пісня солов’їна,
Гріє віра заповітна,
Серцю втіха, Україна,
І мала, навіть дитина,
Про щасливу… долю мріє.
Не збирайтесь чорні хмари,
Не несіть по світу чвари,
Земля – ненька у суцвітті,
Найгарніша. Море квітів,
Добра й радості дарує.
Рушник вишитий- стежина,
Приголубить мати сина,
Перехрестить у дорогу,
Повернись, любий додому,
Навіки́ згине росія!
Озирнись… довкола люди,
Нам би збутися Іуди,
Щоб не сльози, а росинки,
По віночках українки,
Та й збулась осяйна мрія!
Диво - осінь. Цвіт барвистий,
В листі відблиск золотистий,
Не руйнуйте красу нині,
Хай не ллють дощі полинні,
Не помре в душах надія!
Тож розквітне Україна!
17.11.2024 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026694
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Ніна Незламна