НЕ ЗАЛИШАЙ МЕНІ У СПАДОК СИВИНУ

НЕ  ЗАЛИШАЙ  МЕНІ  У  СПАДОК  СИВИНУ

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Бо  скрині  я  для  неї  не  придбала.
На  мить  ще  у  колоссі  потону́  –
Волошка  там  для  мене  заспівала.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину  –  
За  нею  треба  дуже  доглядати.
Як  полетять  думки́  в  старовину,
Тоді  у  скриню  все  буду  складати.  

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Без  неї  я  ще  хочу  вальсувати.
Залиш  мене  ще,  осене,  одну…
Себе  не  хочу  з  літом  розлучати.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Придбаю  скриню  –  дам  тобі  я  знати.
А  з  таким  спадком  вже  я  не  засну,
Й  завжди́  буду́  його  переглядати.

Не  залишай  мені  у  спадок  сивину,
Я  трішечки  без  неї  ще  побуду.
Душа  не  викине  натягнуту  струну,
А  скриню  я  й  пізніше  роздобуду.

12.11.2019  р.

©Королева  Гір  Клавдія  Дмитрів,2019

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР