Невже її зірки навшпиньки стали,
Тягнулись юних вуст вуста малин,
Суничне небо сліпо цілували,
А по-під спину ріс гіркий полин.
Солодких лип гуділо сповідання,
Носило бджолами з дурманом мед
На погляд несміливий, полювання
Пасами йшло взаємно тет-а-тет.
Зав'язував цвіркун блаватні очі,
Лив колискову мірно попід тин,
Обіймами трималися щоночі,
А ранком вели журавлиний клин.
Небесні іскри сипались в багаття,
Ховалися рядком між теплих душ,
Світанок, попелище і сум'яття,
Обвислі пасма, німотою плющ.
*Сильніше смерті є кохання https://vechirniy.kyiv.ua/news/104556/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Валерій Лазор