Генералісимус
Знайте, що *уйло не я, а Барак Обама.
Бракне вже полонію, зізнаюся прямо.
Ера ультиматумів – змінюється тон:
назбираєм атомів, *обнем Вашингтон.
Нам, великим, хочеться наганяти страх.
Іскандер регочеться у глухих степах.
Знайдемо ужиток враз ядерній фігні.
Воювали предки в нас, ну а ми – ще ні.
Нам давно вже мариться в полум’ї Рейхстаг.
Глянути б, як шквариться битий супостат!
Посвіти́ть погонами на краю землі.
Вивезти вагонами Тесли та Гуглі.
Ось, очільник партії, в тишині Кремля
мінами на карті я засадив поля.
Виснажений голодом, третю ніч не спав,
в камуфляжі з золотом біля шиби встав.
Образ Богородиці, люлька і махра.
Циркулем обводяться стрілочки… Ура!
Падає на лисину сяєво ясне.
І Генералісимус всі зовуть мене.
Літаки із ляскотом рвуться у пітьму.
Заберу Аляску я і Берлін візьму.
Подивлюсь на згарище праведним лицем.
Дух, зміцнись давай іще сталлю і свинцем!
Бранець мій розколеться, от уже й розкис:
плаче, богу молиться, не жаліє сліз.
Біла ж ти смородина, чорна ти біда,
непоборна Родіна, свєтлая орда!
В нашім серці той іще Сталінградський фронт.
Ми у бомбосховищах робимо ремонт.
Любимо воячити, від тортур – екстаз.
Нас не передбачити – довідка у нас.
Начувайтесь, нації – вшкваримо війну…
Тож скасуйте санкції! Я благаю! Ну?!
__________________________
Генералиссимус
Знайте, что *уйло не я, а Барак Обама.
Мне уже полония не хватает прямо.
В виде ультиматума мы изменим тон:
поднакопим атома, *бнем Вашингтон.
Мы страна великая, так что не тупи.
Искандер хихикает посреди степи.
В каждом поле залежи ядерных ракет.
Предки воевали же, ну а мы-то нет.
Нам же тоже хочется штурмовать Рейхстаг.
Посмотреть, как корчится побеждённый враг.
Посверкать погонами на краю земли.
Вывезти вагонами Теслы да Гугли.
Предводитель партии, в тишине Кремля
начерчу на карте я минные поля.
Изнурённый голодом, третью ночь без сна,
в камуфляже с золотом встану у окна.
Образ Богородицы, трубка и табак.
Циркулем обводятся стрелочки атак.
Падают на лысину отблески огня.
И Генералиссимус все зовут меня.
Самолёты, лязгая, рвутся в вышину.
Заберу Аляску я да Берлин верну.
Погляжу на ужасы праведным лицом.
Укрепляйся, мужество, сталью и свинцом.
Пленный враг расколется, выйдя на допрос.
Плачет, богу молится, не жалея слёз.
Белая смородина, чёрная беда.
Побеждай же, Родина, в битве как всегда.
В нашем сердце свеж ещё Сталинградский фронт.
Мы в бомбоубежищах делаем ремонт.
Хорошо воюем мы, знаем слово "месть".
Мы непредсказуемы, даже справка есть.
Не ручаюсь, братцы, я за свою страну…
Отзовите санкции! Умоляю! Ну?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026733
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Світлана Себастіані