Осінні миті листопаду,
Дарують загадкову красу.
Співають свою серенаду,
Все роблять швидко і завчасу.
А ми цим життям прямуєм
І нас ведуть дороги в даль.
Гарні картини малюєм,
Долаєм свою ми спіраль.
І ступаємо на свій поріг,
Друзів своїх зустрічаємо.
Шлях завів мене у Кривий Ріг,
Ми нашу юність згадаємо.
Вже срібні, мій друже, наші скроні,
А зморшки вкрили не юне чоло.
А ми із тобою на осонні,
Згадуєм, як колись добре було.
Ми радіємо, як малі діти
І наших років наче й не було.
Миті змушують серце тремтіти,
А нас полонило небесне тло.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2024
автор: Віктор Варварич