О як мало літ , тобі відміряв Господь?...
О як мало, ти прожив на цій землі.
Краса тіла згоріла у прах - жива плоть
На крила понесли у даль журавлі.
Незнаємо ,що завтра всіх нас чекає?...
Який кінець чекає на схилі літ?...
Хто у вірі Бога по житті шукає ?...
Той з Богом іде у засвіти - відхіт.
Прийшов час до тебе остання хвилина
Напівслові замовкли твої уста.
Із блакитних очей скотилась сльозина
У вікні зійшло ясно сонце Христа.
Спинилось серце... останній подих зробив...
І небесну браму відкрило небо.
Не дочекався тих ,кого ти так любив...
Простився з тими, хто був біля тебе.
Ти так любив життя і так хотів жити...
Хотів ,ще водити у школу внучат.
Ти всіх їх любив, хотів благословити...
Ти для них був , як сонечко в сто карат.
Ти лишив земне життя по божій волі
Всіх тих ,кого так любив понад життя .
Зболене тіло звільнилося від болі...
З очей лилися сльози каяття...
Ти голубом злетів у небесний рай
Господь залікує всі рани тілесні.
Весна до ніг стелила квіти розмай...
Співали пісню тобі пташки небесні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2024
автор: Чайківчанка