Ой нема вже кобзаря
На моглі грати
Ой немає козака
Неньку захищати
Обдиють ще й вбивають
Зі спини стріляють
Дітей славних, українських
Світом розгоняють!
Бо ж і правдоньки нема
Ніде її брати
Сидять уверхах - кнурі
Розпинають хати!
То й казали ж знов прийдуть
Клятії Совєти..
Плем'я підлеє іуд.
Москальські валєти..
А вже вітер завива
Де могила зрита
Ой, заждіть кляті кнурі
Буде Вам несито!
Як пробудяться Сини
Й доньки з сну чумного,
Навіть пес по вас не звиє
В останню дорогу
А коли тягнути будуть
Та ще й волочити.
То згадвєте в жаху -
Треба Кобзар вчити
А Ви його не знали
Добре не читали
Що із вами люди зроблять
Тоді б раніш знали
Звідки ви до нас прилізли
Туди і вертайте
Та усі свої щеня
К Бісу, забирайте!
Українців тут Земля!
Слава наша Мати!
Кучерявих кабанів -
Вилами та з хати!
Ан.Бук- Стефео
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2024
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)