Ой нема вже кобзаря

Ой  нема  вже  кобзаря
На  моглі  грати
Ой  немає  козака
Неньку  захищати

Обдиють  ще  й  вбивають
Зі  спини  стріляють
Дітей  славних,  українських
Світом  розгоняють!

Бо  ж    і  правдоньки  нема
Ніде  її  брати
Сидять  уверхах  -    кнурі
Розпинають  хати!

То  й  казали  ж  знов  прийдуть
Клятії  Совєти..
Плем'я  підлеє  іуд.
Москальські  валєти..

А  вже  вітер  завива
Де  могила  зрита
Ой,  заждіть  кляті  кнурі
Буде  Вам  несито!

Як  пробудяться  Сини
Й  доньки  з  сну    чумного,
Навіть  пес  по  вас  не  звиє
В  останню  дорогу

А  коли  тягнути  будуть
Та  ще  й  волочити.

То  згадвєте  в  жаху  -
Треба  Кобзар  вчити

А  Ви  його  не  знали
Добре  не  читали
Що  із  вами  люди  зроблять
Тоді  б  раніш  знали

Звідки  ви  до  нас  прилізли
Туди  і  вертайте
Та  усі  свої  щеня
К  Бісу,  забирайте!

Українців  тут  Земля!
Слава  наша  Мати!
Кучерявих    кабанів  -
Вилами  та  з  хати!

Ан.Бук-  Стефео

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2024
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)