На свої повертай береги,
де тече смертоносна ріка.
Ось видніються львівські дахи...
он дорога нерівна й важка
до столиці, відтак - за Дніпро...
До земель слобожанських, садиб.
Там і листя не листя, а кров -
у глибокій жертовності - дим.
Там видніються вже не дахи.
Там вирує кривава ріка.
Хто ми є? Перелітні птахи.
Тільки й нас – наша пісня гірка.
На перонах тривог і прощань
залишаєш незриму себе.
На кордоні - озорена рань:
Україна! І серце – паде.
І тобі не зректися її!
І тобі з нею бути навік.
І насниться: ідеш по росі.
І той сон - не втече з- під повік.
Вірш, фото Надія Позняк
На картині осінь від Віталія Горбенка, робота за 2007 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2024
автор: Надія Позняк