Дощик скінчи́вся.
Лиш вітер гне вишню
Й в сутінках білим ганчір’ям полощиться.
Чуєш квиління? То він тебе кличе.
Може підеш?
Але ти не погодишся.
Ліс ще палає,
Та скоро змарніє.
Сірі тумани хмаринами котяться.
Плачуть гілки за тобою, мов вії.
Може підеш?
Але ти не погодишся.
Гори зітхнули.
Хуртелиця стихла.
Брокенський привид у сяйві підводиться.
Він видивляє тебе там, на схилі.
Може підеш?
Але ти не погодишся.
Кроки годинника -
Вічний молебень.
Полум'я свічки в люстерці ворожиться.
Скажеш: «Мій шлях весь цей час вів до тебе.
Можна залишусь?»
А я… Я погоджуся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026859
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2024
автор: Емма Конвалiя