А вітер уносить жовтоє листя
і тільки гілки залишаються в сіром
і серце моє знову застигло
я знову сама малюю картину
я так тебе довго чекала мій милий
і простір собою для тебе закрила
я наче з тобою на холст накидала
і розове чорне твоє поглинало
малюю картину наче озноба
мене спонукає закрити все знову
знову все в біле замалювати
але я не можу серця приховати
червоними плямами рвуться до себе
і душі свої відривають від неба
кидаясь в вогонь до тепла рвуться руки
сьогоднішня нііч запанує без стужи
а я лиш про тебе думаю знову
чому не сказала тобі про любов я
чому лиш в картині тебе обіймаю
і холст цей я знову руками зриваю
а вітер уносить жовтоє листя
і тільки гілки залишаються в сіром
і серце моє знову застигло
я знову сама малюю картину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2024
автор: Андрій Листопад