Любов до краю одягну у слово
Там, де Дніпро купає хвилі чисті,
Їх несучи поміж полів, лісів,
Краса Карпат казково-урочиста,
Де сонце личко умива в росі,
То все мій край, близький, до болю рідний,
Де особливий і гостинний люд,
Що уставав не раз за волю й гідність,
Умів гасить ворожу дику лють.
Отож любов свою дарую краю,
Де мого роду праведна земля,
Де сонцеокі сяють водограї
І Боже небо світлом звеселя.
Любов свою я одягну у слово,
Правдиве й щире – інше – не моє –
І поведу про суть життя розмову,
Воно мені наснаги додає.
Я Кобзаревим словом упивалась,
Франко і Стус – мої учителі,
Тож вистояла гідно – не зламалась,
Завжди служила людям і землі.
І хай шиплять-зміяться пересуди,
Не збавлю я твердої вже ходи
Не одного і слово це розбудить,
Ковточком стане свіжої води!
7.11.2024.,
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2024
автор: Ганна Верес