Хто я така, щоб ближнього судити
На те є Господь і божий суд.
Я прийшла у цей світ, жити,творити...
Пізнати Бога і життя суть.
За пазухою не ношу каміння
Не розпускаю довгий язик .
Хто обпече руки, прийде прозріння
Пізнає життя... загубить бздик.
Молоді бувають, як сліпі вівці
Рвуться туди ,де золотий лан.
І без пастора біжать у манівці
Падають у прірву у туман.
Кожен по своєму розуму живе
Шліфує свій образ - людину.
За течією до берега пливе,
Щоб зійти на божу вершину.
А хто із небес голос божий чує...
Той збирає плоди з висоти.
Як життя диктує ,так дім мурує...
І Крок за кроком йде до мети.
А один шукає тепле гніздечко,
Щоб над ним був дах над головою.
Інший розпускає свої крилечка
Зводить дім своєю рукою.
Не хвалюсь що найкраща від усіх
Мудрець , все вмію і знаю.
Бува вампір п'є кров на очах у всіх...
Змовчу, дич з болота минаю.
У кожного своє бачення життя
Свій смак, стиль - улюблений колір.
По своєму бачить світ, свої чуття...
Осягає Всесвіт - свій простір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1026990
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2024
автор: Чайківчанка