Подрузі моїй Тетянці присвячую.

Біля  моря  познайомились  з  тобою...
Парку  "Коммунале"  -  вік  цвісти!
Зустріч  була  буйною  весною,
І  з  тих  пір  -  довіку  в  серці  ти!

Ностальгія  трохи  відпустила.
А  Неаполь  став  -  мов  рідний  дім!
Ніби  виросли  у  мене  крила,
Коли  в  серці  поселилась  ти  моїм!

Напочатку  мене  дуже  дивувало:
Непохитний    твій  характер  -  "Ми  встоїм!"  
Ти  з  усмішкою  усім  допомогала
Словом,  ділом,  поглядом  своїм!

Вже  з  тих  пір    минуло  літ  немало,
Та  незмінной  залишилась  ти!
Я  ж  незламною,  як  ти,  Тетянко,  стала.
І  набралась  в  тебе  доброти!


24.11.2024р.      13-51

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2024
автор: НАСТУРЦІЯ