А вітер не вгамується, не ляже,
Десь під кущем, чи деревом в саду...
Тягне важку по небу він поклажу
І пісеньку наспіває сумну.
Валіза осені вже біля хвіртки,
Доставлений і авіаквіток.
Сумує, плаче, треба їй летіти,
Час неминучий швидко підійшов.
А вітер шаленіє перед нею,
Останнє листя позривав в саду.
Пелюстками троянд встелив алею,
Підбив найбільшу хмару дощову.
Як холодно! Як холодно, сьогодні,
Подих зими поміж рясних дощів.
Під вікнами вітрисько ходить й стогне,
Він відпускати осінь не хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027062
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2024
автор: Grace