***

Я  не  матиму  слів,
Як  учепиться  вереском  
Відчайдушна    сирена  ,  
Узявши  найвищу  з  октав.
Озиваються  злі,
Мов  пустелі  обпалені,  вересні,  -
Що  тобі,  нескінченна?  -
Ну  хто  б  ще  її  запитав?
Я  не  матиму  сліз.
Ув  очах  запорошених
Тільки  сіллю  пектиме,
Бо  й  кров  обернулася  в  пил.
Може  б  Ти  подививсь,
Вже  укотре  в  молитвах  запрошений,
І  над  нами  й  над  ними
Двохсоті  трясуть  небосхил.
Я  не  матиму  вже
Безтурботності  споминів,
Вибухають  щосили
Зневіра  й  надія  удвох.
Хто  ще  нас  збереже,
Поміж  крику,  прокльонів  і  стогонів,
Підійнявши  на  вила
Ту  нечисть,  хіба  тільки  Бог?..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2024
автор: Ліна Ланська