[b]П[/b]олину в найдорожчі я краї,
[b]Р[/b]озправлю крила полечу, мов пташка,
[b]Е[/b]х, доторкнутись хочеться землі
[b]К[/b]расу відчути милої ромашки.
[b]Р[/b]іка ота, що манить у полон,
[b]А[/b], як бажаю в ній змочити ноги,
[b]С[/b]тежки пройти найкращі знов і знов
[b]Н[/b]авік запам'ятати ті дороги.
[b]А[/b]корди позбирати в нотний світ,
[b]С[/b]творити вмить рапсодію і згодом
[b]Т[/b]верду фортецю спорудити в ній,
[b]О[/b]здобившись красою крок за кроком.
[b]Р[/b]озбити всі печалі та жахи,
[b]О[/b]бразу́ звісно виштовхнуть на вітер,
[b]Н[/b]а епопею мирної пори
[b]А[/b]спекти віднайти, щоб душу гріти.
[b]В[/b]она несе і мудрість, і любов,
[b]М[/b]елодії душевні та вразливі,
[b]О[/b]сь, бачиш відчуваємо все знов
[b]Ї[/b]ї мотиви гарні та вразливі.
[b]М[/b]ені реальність дихає, не сон,
[b]С[/b]творили радість серце і природа,
[b]В[/b]еличне все пульсує в унісон
[b]І[/b] розквітає неповторна врода.
[b]Т[/b]ріпоче щастя, в нім бринить життя
[b]І[/b] так ідемо в краще майбуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик