М арю я у снах про страви.
Е х, хоча б чорного хліба.
Н е ситий я вже місяцями.
І з кожними днем ближчий до неба.
П оїсти хочеться, ой страшно,
О д голоду німіють ноги.
Т рава-кропива їжа наша,
Р абів і тих кормили трохи.
І чим панам ми завинили,
Б одай лишили зерна діткам.
Н і, нічого не лишили.
-А помирайте – кажуть- світом.
Ї сти дайте вже сьогодні!
Ж ита трохи, ми голодні!
А в відповідь… наган до скроні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1027121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2024
автор: artur gladysh